У ніч з 21 на 22 грудня 1917 року до Харкова з Москви прибули "червоні" загони на чолі з Рудольфом Сіверсом і Миколою Ховріним. Як запевняли, це було зроблено для того, щоб просунути свої війська по українській залізниці і таким чином завдати удару в тил білогвардійським козакам. Але частини радянських військ, які окопалися в Харкові, не збиралися всіма силами слідувати на Дон. Як Харків окупували радянські війська - розповімо у цьому матеріалі.

19 грудня 1917 року більшовики обрали Харків базою для наступу на УНР. Для цієї операції командувачем призначили Володимира Антонова-Овсієнка, війська якого формально мали діяти проти донських козацьких, білогвардійських формувань та "їхніх поплічників". 

Вже 21 грудня до Харкова прибули червоні загони під керівництвом фон Сіверса і матроса Ховрина з приблизною чисельністю 1700 чоловік при 6 гарматах та 3 броньовиках. До них приєдналися члени місцевого комітету більшовиків на чолі з Артемом Сергєєвим, який домагався у загонів відмови від ворожих дій проти представників УЦР в місті, адже місцеві більшовики працювали разом з представниками УЦР в Революційному штабі.

Тим часом "червоні" ініціювали проведення в Києві Всеукраїнського з’їзду рад. Проте на з’їзді гору взяли прихильники Центральної Ради, які підтримали проголошення УНР. Відтак, більшовики та їхні прихильники переїхали до Харкова, де разом із делегатами з’їзду рад Донецько-Криворізького басейну проголосили створення Української народної республіки Рад та створили її уряд – Народний секретаріат. Харківський з’їзд визнав чинними декрети й розпорядження більшовицького Раднаркому.

Артему Сергєєву запропонували співпрацю проти УНР, але той відмовився, бо не вважав харківсько-криворізький регіон частиною України і створював власну "Донецько-Криворізьку республіку". Київській делегації було запропоновано оселитися в камерах місцевої в'язниці, а 22 грудня у Харкові розпочав роботу з'їзд комуністів харківського й донецького регіонів.

До 28 грудня 1917 київські політики зрозуміли, що головною загрозою для існування їх влади стали події в Харкові, бо радянські війська стали концентруватись тут, порушуючи проголошену самостійність України.

У ніч на 10 січня в Харкові місцеві червоногвардійські формування несподівано роззброїли два полки УНР, які намагалися зберігати двовладдя (УНР і більшовиків) в місті. Більшість з них були розпущені по домівках, а 300 солдатів, які побажали долучитися до соціалістичної революції, були зараховані в штат радянської армії як самостійний підрозділ. Їх стали називати полком "червоного козацтва". Вже за кілька днів на вулицях міста з’явилися броньовики з написом: "Смерть українцям!". Тепер у Харкові було небезпечно розмовляти українською прилюдно.

Але як так вийшло, що більшовики захопили Харків? Кандидат історичних наук Микола Ковальчук зазначає: коли два полки дислокованої на Полтавщині 156-ї українізованої дивізії отримали наказ відновити українську владу в Харкові, переважна більшість вояків відмовились підтримати уряд УНР. Ситуація повторилась, коли більшовики почали просування вглиб Слобожанщини й Катеринославщини. Українські військові частини фактично не вчинили "червоним" суттєвого опору.

Як виявилось, переважна більшість вояків-українців бажали лише якомога швидше демобілізуватися й повернутись до рідних домівок. Розчаровані неспроможністю Центральної Ради забезпечити негайні соціальні реформи, вояки нерідко виявляли байдужість до закликів оборонити батьківщину від більшовицької агресії.

Також негативний вплив на організацію оборони України справила й внутрішньополітична боротьба, яка призвела до відставки Симона Петлюри з посади військового секретаря УНР. Новим керівником військового відомства став відомий діяч Української соціал-демократичної робітничої партії Микола Порш, який не мав належного досвіду у царині військових справ.

Читай всі новини Харкова в Facebook і підписуйся на нас в Instagram і Viber.