Колишній український офіцер перейшов на бік окупантів і керує російською армією під Куп'янськом

Наступ російської армії на Куп'янськ очолює екс-офіцер ЗСУ Сергій Стороженко, ймовірно, найвищий за званням колаборант у російській армії. Колишній український військовий отримав підвищення до генерал-лейтенанта РФ та координує дії 6-ї армії. При цьому зрадник виявився родом із Харківської області.

Про це повідомляє ВВС News Україна.

Останні оперативні новини Харкова у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації

Російські війська намагаються штурмувати український Куп'янськ і знову використовують для атаки підземну газову трубу під річкою Оскол — так само, як раніше під Авдіївкою та Суджею. За даними видання, російським наступом на місто командує колишній український офіцер, який приніс присягу і перейшов на бік Росії.

Москва прагне захопити хоча б частину позицій у цьому зруйнованому місті, щоби підтвердити заяви власного Генштабу. Адже ще два тижні тому російське командування офіційно повідомило, що нібито контролює близько половини Куп'янська.

30 серпня начальник генштабу РФ Валерій Герасимов оприлюднив підсумки весняно-літньої кампанії. Його оцінки вразили навіть радикальніших проросійських пропагандистів: реальна ситуація на фронті виявилася зовсім іншою, ніж у зведеннях російських військових.

Журналісти ВВС дослідили, звідки беруться у Генштабу РФ "переможні" доповіді про захоплення територій, які продовжують утримувати українські війська.

Бажане та дійсність

30 серпня міністерство оборони Росії опублікувало у своєму телеграм-каналі відеозапис наради начальника генштабу Валерія Герасимова з його заступниками та командувачами військових округів. Протягом восьми хвилин він монотонно звітував про "успіхи російського наступу" майже на всіх ділянках фронту. Його слухали ті ж генерали, які й подають нагору рапорти про "оперативні досягнення".

На карті, що висіла за спиною першого заступника Герасимова, генерала Сергія Рудського, уважні глядачі зауважили, що від України відокремлено не лише чотири частково окуповані області, а й Миколаївську та Одеську, куди російські війська з 2022 року так і не дійшли.

Це викликало припущення, що головною метою війни, яка триває вже четвертий рік, є окупація всієї південно-східної України. Проте слова Герасимова про "звільнені території" відверто розходилися з реальною картиною. Він заявив, що російські війська нібито взяли Часов Яр — хоча бої за місто продовжуються й досі. Також він говорив про вихід на околицю Костянтинівки, хоча до цього міста російська армія фактично ще не дісталася.

Більше здивування викликала його заява про Куп'янськ: "Підрозділи угрупування "Захід" практично повністю блокували місто та звільнили близько половини його території", - сказав Герасимов на відео. Жодна незалежна карта бойових дій не підтверджує, що російські війська, які дійсно підійшли до північної околиці Куп'янська, змогли захопити хоч якусь суттєву територію цього зруйнованого війною міста.

"Подаруйте карту начальнику Генштабу"

Навіть серед російських військових блогерів слова Валерія Герасимова про "практично повністю блокований Куп'янськ" викликали подив і сарказм. Один із найпомітніших Z-блогерів Юрій Подоляка, на канал якого підписано понад три мільйони людей, так прокоментував проведене Герасимовим засідання:

"Звичайно, НГШ (начальник генерального штабу - ред.) взяв це з доповідей угрупування "Захід", яке, у свою чергу, базується на доповідях командування 6-ї армії, яка воює під Куп'янськом, більше нема звідки".

Автори каналу "Військовий інформатор" іронізували:

"В оточення до товариша Герасимова знову пробралися вороги, підкинувши йому дані про практично повну блокаду Куп'янська та звільнення половини міста".

Ще один канал – "Овідомитель" – запропонував подарувати Герасимову карту на 70-річчя.

Найжорсткіше описав "порядки" в армії автор авіаційного каналу Fighterbomber Ілля Туманов:

"Втрати можна подати як подвиг. Візьми нікому не потрібний хутір - і доповідай, ніби захопив столицю. Головне - красиво сфотографувати бійця з прапором. А завтра все забудуть. Люди - не танки. Це найдешевша зброя на війні", - описав "порядки" в армії Туманов.

І російські Z-блогери, і українські експерти (наприклад, аналітик Костянтин Машовець) сходяться на тому, що головну роль у наступі на Куп'янськ грає 6-а армія. До вторгнення вона дислокувалася в Ленінградській області та входила до угруповання "Північ".

Наприкінці серпня в угрупованні відбулися кадрові зміни: генерал Олександр Лапін пішов у відставку, його замінив генерал-полковник Євген Никифоров. Командує 6-ю армією генерал-лейтенант Сергій Стороженко. Саме він подає генералу Євгену Никифорову звіти про темпи штурму Куп'янська, а далі ці дані надходять до генштабу Валерія Герасимова.

Кар'єра Стороженка нетипова для російської армії. Він, мабуть, найвищий за званням колаборант у її лавах. Більшу частину служби Стороженко провів у Збройних силах України, а на бік Росії перейшов після анексії Криму у 2014 році.

Читайте також: Генерал-майору РФ, який наказував бомбити Харків авіабомбами "ФАБ-500", оголосили підозру

Колаборант із Харківської області

Генерал-лейтенант Сергій Стороженко народився 1975 року в селі Мурафа (Богодухівський район Харківської області). Ні під час вторгнення 2022 року, ні пізніше ці місця під російську окупацію не потрапили. За даними українських медіа, рідні Стороженко мешкали у Харківській та Сумській областях навіть на початку вторгнення.

1992 року він вступив на факультет розвідки Інституту сухопутних військ у Києві. У 2016 році тоді ще полковник Стороженко дав інтерв'ю "Новій газеті", де розповів про свою службу у ВСУ та про анексію Криму: "СРСР уже рік як не існувало, я з самого початку був українським військовослужбовцем".

Полковник ЗСУ Стороженко дає коментар журналістам у дні анексії Криму Росією, 2014 рік. Фото: Courtesy photo

Служив у 36-й бригаді берегової оборони ВМС України, де за два десятиліття виріс від командира роти до комбата, а згодом і комбрига. Був заступником командира українського контингенту в Косові у складі сил KFOR. Під час анексії Криму у березні 2014 року під його командуванням перебували близько 1200 військовослужбовців.

За його словами, у дні російської анексії Криму з ним зв'язувалися виконуючий обов'язки президента України Олександр Турчинов та прем'єр Арсеній Яценюк, які цікавилися його планами та тим, що він має намір робити. Стороженко, за його словами, жодних дій не зробив і подав рапорт про відставку.

Але його колишні колеги кажуть інше. За їхніми словами, він активно агітував колег здавати зброю, переходити на бік Росії і від початку вів "подвійну гру" з росіянами.

Колишній речник ЗСУ в Криму, а згодом речник українського Генштабу і тепер військовий оглядач полковник Владислав Селезньов сказав ВВС, що був добре знайомий зі Стороженком і навіть служив з ним у Косово. За словами Селезньова, майбутній російський генерал завжди дбав про свій публічний імідж, часто організовував прес-тури у частині та стежив, щоб журналісти регулярно його хвалили.

"Я думаю, у 2014-му йому зробили таку пропозицію, від якої він не зміг відмовитися, - сказав Селезньов. - 36 бригада трималася, поки там був генерал Ігор Воронченко, заступник командувача ВСУ з берегової оборони, а як тільки він поїхав - почалися різні домовленості. Були схеми з вивезення гуманітарки з частини на комбригівському авто. Думаю, його банально корумпували. Він був непоганим офіцером і дбав про репутацію, але ключове випробування, коли життя показує, хто є хто, — він не пройшов". Він був непоганим офіцером і дбав про репутацію, але ключове випробування, коли життя показує, хто є хто, — він не пройшов".

Читайте також: Ударити по "Епіцентру" у Харкові наказав уродженець Харківської області Олег Маковецький - прокуратура

Селезньов стверджує, що після початку повномасштабного російського вторгнення Стороженко був одним із тих, хто віддавав накази завдавати ракетних ударів по Сумах. За даними українського проекту Evocation.info, на території України проживали дві сестри генерала: одна – у селі Козіївка Харківської області, інша – у Сумах.

Активну співпрацю Стороженка з російськими військовими побічно підтверджує і той факт, що вже 23 березня 2014 року, через тиждень після так званого "референдуму" про статус Криму, він отримав російський паспорт. Про це повідомило джерело, що має доступ до баз з особистими даними.

Із 1200 військовослужбовців 36-ї бригади близько половини виїхали в Україну, а 600 залишилися в Криму і стали служити вже в Росії. Там Стороженко очолив новостворену бригаду берегової охорони і за вісім років — від анексії Криму до початку повномасштабної війни — зробив кар'єру вже як російський офіцер.

За підтримку військових на фронті командувач 6-ї армії іноді надсилає подяки. Фото: bbc.com

До 24 лютого 2022 року він у званні генерал-майора був начальником штабу 35-ї армії Східного військового округу. У перші місяці вторгнення ця армія брала участь у боях на території рідної для нього Харківщини і вже до початку червня 2022 року, як писав Американський інститут вивчення війни, була фактично знищена у боях за Ізюм.

Російські провоєнні блогери тоді пов'язували розгром армії з некомпетентністю її керівництва. Втім, це ніяк не вплинуло на кар'єру самого Стороженка. 2023 року він указом президента Росії Володимира Путіна отримав підвищення до генерал-лейтенанта і очолив 6-ту армію.

Саме під його командуванням продовжуються бої на Куп'янському напрямку, тоді як у своїх звітах Стороженко рапортує про "захоплення Куп'янська", хоча до цього російським військам ще дуже далеко.

Бої за Куп'янськ

Куп'янський напрямок залишається одним із пріоритетних для російської армії. Про це свідчить і чисельність залученого тут угруповання та рівень його оснащення, і висока інтенсивність боїв, яка не спадає з осені 2024 року.

Місто Куп'янськ, розділене річкою Оскол на східну та західну частини, є ключовим оборонним вузлом Збройних сил України. Для російської армії його захоплення означало можливість збудувати стійку лінію оборони вздовж водної перешкоди та створити умови для подальшого просування вглиб Харківської області.

Але взяти Куп'янськ росіянам не вдається. Якщо порівняти карти бойових дій за жовтень 2024 та вересень 2025-го, видно: наступ на український плацдарм на східному березі Оскола вже майже рік перебуває у безвиході. Разом з тим російським військам вдалося форсувати Оскол на північ від Куп'янська і закріпитися на західному березі, створивши власний плацдарм.

Звідти вони намагаються тиснути на місто, поступово вгризаючись в українську оборону вздовж річки, а також прагнуть перерізати головну трасу постачання між Куп'янськом та Чугуєвим.

Сергій Стороженко (у центрі) – вже після переходу до російської армії. Фото: bbc.com

Головна проблема російських підрозділів, що закріпилися на західному березі Оскола, - це проблеми з постачанням, поповненням втрат та евакуацією. Переправи через річку перебувають під вогневим контролем ЗСУ. Учасники бойових дій з обох боків повідомляють про великі втрати росіян під час спроб переправитися на інший берег.

Не маючи можливості перекинути на західний берег важку техніку та озброєння, російські частини використовують тактику диверсійно-розвідувальних груп. Вони проникають у тил української оборони, ховаються у укриттях, накопичують сили та водночас намагаються розширити контрольовану територію на північ від Куп'янська.

ВСУ, у свою чергу, намагаються перерізати цей виступ ударами з боку Тищенківки та Кондрашівки та зачищають північні околиці Куп'янська від ДРГ, що проникли туди.

Труба 3.0

Нещодавно з'явилася інформація, що російські війська знайшли ще один спосіб перекидання підкріплень через річку. Вони вирішили використати одну з ниток недіючого газопроводу між селами Лиман Перший на східному березі Оскола та Радьківці на західному. Відстань між цими населеними пунктами становить дев'ять кілометрів, але труба йде прямою лінією – її довжина близько 13 км.

Про використання газових труб для проникнення в тил українських військ повідомлялося раніше - під час боїв за Авдіївку та Суджу. І ось стало відомо ще про один такий підземний хід. На кадрах, опублікованих Z-блогерами, видно, як російські солдати повзуть вузькою трубою.

"Штовхаємо одне одного на тачках, їдемо на позицію", - чути голос за кадром.

Українські медіа оприлюднили запис допиту російського солдата, взятого в полон у районі Куп'янська. Він розповів, що їх відправляли трубою групами по десять осіб. У відео, поширеному українськими ЗМІ, він називає свій полк, який входить до складу 6-ї загальновійськової армії Ленінградського військового округу.

За його словами, майже всі солдати з його роти – близько 70 осіб – у наступних боях було вбито або поранено. Перевірити цю інформацію складно, а до показань військовополонених завжди слід ставитись обережно. Так чи інакше використання газопроводу підтверджується іншими джерелами.

"Вихід із трубопроводу, яким ворог користувався для перекидання особового складу під Куп'янськом, знаходиться під вогневим контролем українських захисників. Сам газопровід не веде безпосередньо до міста", - йдеться у заяві 10-го армійського корпусу ЗСУ, який діє на Куп'янському напрямку.

Втім, сам по собі вогневий контроль над виходом із труби мало що дає: виходів, найімовірніше, кілька, і завдавати ударів по всіх безперервно неможливо. Таким чином, російська армія все ще має можливість відносно безпечно, порівняно з форсуванням річки, перекидати резерви в район боїв на північ від Куп'янська.

Однак це не вирішує головної проблеми: відсутність важкого озброєння у передових підрозділів, адже техніку через трубу переправити неможливо. А спроба захопити Куп'янськ лише легкоозброєною піхотою, нехай її й постійно посилюють, проти супротивника з перевагою у техніці та артилерії – завдання дуже складне.

Саме тому, незважаючи на всі зусилля російської армії підтягнути реальність під звіти генштабу, у випадку з Куп'янськом ці плани залишаються дуже далекими від реальності.

Читай всі новини Харкова в Facebook і підписуйся на нас в Instagram і Viber.