Повернення з війни – це не один крок, а процес. Після служби виникають практичні та особисті питання: документи, лікування, виплати, відновлення, робота, повернення до звичного життя. Розібратися в цьому та рухатися від запиту до рішення допомагає фахівець із супроводу. Сьогодні в Україні працює понад 2400 таких фахівців, і їхня кількість зростає разом із потребою.
Часто це люди, які добре розуміють досвід військових та їхніх сімей — ветерани, ветеранки, їхні близькі.
Останні оперативні новини Харкова у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Один із них – Роман Рощин. Він працює спеціалістом із супроводу ветеранів та ветеранок у міській багатопрофільній клінічній лікарні №17 у Харкові, але до цієї роботи він прийшов не випадково.
Роман – колишній військовослужбовець. У вісімдесятих роках проходив службу в Афганістані, пізніше брав участь у міжнародній миротворчій місії у Косові. За освітою — юрист, у минулому працював у правоохоронних органах, потім займався бізнесом. Водночас багато років був залучений до ветеранського руху: працював із громадськими організаціями, допомагав військовим та ветеранам ще до появи системної державної підтримки.
У нього досвід не лише професійний чи військовий, а й сімейний.
"Проблеми військових для мене близькі та зрозумілі", - каже Роман. З початку повномасштабного вторгнення його син служить у Збройних силах України, був тяжко поранений під Бахмутом та після відновлення повернувся на службу.
Крім того, Роман Рощин — частина великої спільноти людей, які допомагають військовим. Волонтерство, робота з ветеранськими організаціями, широке коло контактів – це сьогодні стає ресурсом у щоденній роботі.
"Я сам волонтер із 2014 року, тому у мене зв'язків дуже багато", – пояснює він.
Такі контакти часто спрацьовують швидше за формальні механізми: допомагають знайти транспорт, домовитися з установою або вийти на потрібну людину. У роботі фахівця із супроводу це не менш важливо, ніж орієнтування у процедурах.
Свою нинішню працю Роман сприймає як логічне продовження того, чим займався роками, але тепер це системна функція.
"На початку роботи переглянув спектр завдань, зрозумів, що мені все це було знайоме", - каже він.
З вересня 2025 року він працює у багатопрофільній лікарні, що визначає специфіку його роботи. Саме тут часто проходить перша зустріч із військовими після поранення або під час лікування. Щодня він обходить палати, знайомиться, пояснює чим може допомогти, залишає контакти. Часто цього достатньо, щоб людина звернулася пізніше, коли виникає конкретне питання чи запит.
Що робить фахівець із супроводу
Фахівець із супроводу — це людина, яка допомагає ветеранам та ветеранкам зорієнтуватися у подальших кроках після служби та скористатися доступними можливостями державної та місцевої підтримки. У практичній роботі це означає супровід у широкому колі питань: від роз'яснення процедур отримання статусів та пільг, допомог з оформлення виплат та компенсацій до навігації у сфері лікування, реабілітації чи протезування, пошуку психологічної підтримки, можливостей працевлаштування чи навчання, а також вирішення житлових питань та підтримки сімей загиблих. У той же час цей функціонал не зводиться до переліку послуг — йдеться про щоденну роботу з конкретними життєвими ситуаціями, що потребують індивідуального підходу.
До Романа Рощина звертаються в основному військовослужбовці, які проходять лікування, ветерани та ветеранки, члени їхніх сімей. Щодня — десятки звернень, сам Роман називає їх звичайними побутовими дрібницями, але іноді саме вони визначають, чи зможе людина рухатися далі і як швидко вдасться вирішити запит.
Один із перших випадків, який згадує фахівець, — військовий, якого привезли до лікарні без документів:
"Ні телефону, ні паспорта нічого немає", — каже він.
У такій ситуації все зупиняється: лікування, виплати, навіть базова комунікація з установами. Разом із колегами він відновлював документи з нуля, паралельно вирішуючи супутні питання.
"Ми зробили паспорт, відновили банківську картку, хоч без паспорта це зробити складно. Домовлялися, пояснювали, шукали варіанти, але зробили".
Іншому військовому Роман допоміг зв'язатися з рідними, які перебували за кордоном. Військовий після поранення втратив телефон і не міг повідомити близьких, що з ним усе гаразд.
"Вони не знали, що з ним. Це було дуже важко психологічно. Контакти довелося шукати буквально вручну – через знайомих, діаспору, непрямі зв'язки. Через польську діаспору знайшли контакти та вийшли на зв'язок".
Іноді звернення стосуються засобів пересування чи речей, які потрібні під час лікування. Так, військовий готувався до виписки, але не мав навіть мінімальних засобів для пересування. Він не мав ні грошей, ні милиць, а йому треба було їхати. Питання вирішили через волонтерів.
У лікарні багато звернень пов'язано саме з медичною частиною, і тут часто виникають складніші кейси, наприклад, питання протезування.
"Прийшла мама пораненого. Він в іншій лікарні, але треба ставити протез у нас. Будемо займатися, щоби поставили швидше", – розповідає Роман.
Такі ситуації потребують не тільки знання процедур, а й постійної комунікації з лікарями, адміністраціями, іншими установами. Роман зазначає, що набагато складніше працювати з військовими частинами:
"Пишемо звернення, але іноді відповідь чекаємо місяцями".
Це може стосуватись виплат, довідок, підтверджень, без яких неможливо рухатися далі. Тому рішення часто доводиться шукати паралельно, зокрема через особисті контакти, колег, неформальні канали.
У цьому сенсі кожен кейс – це не окрема дія, а ланцюжок маленьких кроків: домовитись, уточнити, нагадати, знайти альтернативу. І хоча Роман називає такі ситуації "поточними", для людей вони часто стають точкою, з якої починається поновлення контролю за власним життям.
Робота, що тримається на взаємодії
У цій сфері важко працювати ізольовано. Щоденні запити вимагають швидких рішень та доступу до перевірених контактів, тому важливою частиною роботи є постійна взаємодія з іншими фахівцями — як у місті, так і по всій країні.
Роман підтримує зв'язок із колегами через професійні спільноти – робочі чати, де обмінюються досвідом, алгоритмами та контактами.
"Запитуємо один одного, хто стикався, у кого є алгоритм рішення. І дуже швидко знаходимо відповіді. Іноді це працює буквально через хвилини. Так, одного разу потрібен був контакт військової частини. Написав до групи, і за 10 хвилин уже мав телефон. Подзвонив і питання вирішили".
Такі горизонтальні зв'язки дозволяють не зупиняти процес і реагувати швидше, ніж можливо в межах формальних процедур.
Окремо Роман говорить про значення особистого досвіду у цій роботі.
"Було б добре, щоб фахівцями із супроводу були самі ветерани та ветеранки, тому що вони краще розуміють проблеми тих, хто звертається".
Розуміння контексту служби, внутрішніх станів та специфіки повернення допомагають швидше знаходити підхід та вибудовувати довіру.
У той самий час цього недостатньо. Робота спеціаліста із супроводу — постійна взаємодія з людьми в різних станах: після поранень, у стресі, з невирішеними питаннями. Тому важливо мати ресурс, витримувати щоденне емоційне навантаження та тримати баланс між залученням та збереженням власних сил.
Допомагати ефективно можна лише тоді, коли вистачає ресурсу залишатися включеним у процес і водночас не вигоряти. Для Романа таким ресурсом є почуття значущості цієї роботи — можливість бути поряд із військовими у складні моменти та реально допомагати. Відновлюватись допомагає спорт.
Супровід як етап повернення після служби
Фахівець із супроводу не підміняє лікарів, юристів чи соціальних служб. Його роль – допомогти зорієнтуватися: куди звернутися, з чого почати та як не втратити час у процесі. Іноді це робота з документами або медичними питаннями, іноді проста розмова, після якої людині стає простіше рухатися далі.
"Навіть якщо просто вислухати – це вже великий плюс, іноді цього достатньо", – каже Роман.
Сьогодні в Україні вже працюють тисячі фахівців із супроводу ветеранів та ветеранок, та їх кількість зростає. Паралельно формується система підтримки, що спрощує взаємодію з державними та місцевими сервісами після повернення зі служби. Найчастіше складність над самому рішенні, а тому, з чого почати і куди звернутися. І коли поруч є людина, яка допомагає це структурувати, шлях до вирішення стає швидшим і чіткішим.