Данила Алпєєва разом із родиною відкопували з-під завалів рятувальники та сусіди після масованої атаки безпілотників на Харків 11 червня. Тоді загинули троє людей і ще понад 60 отримали поранення та гостру реакцію на стрес. Два дрони влучили по будинку Даниїла, ще кілька впали поряд.
Мати, батько-ветеран та молодший брат теж вижили, але були госпіталізовані з опіками та пораненнями. Данило розповів Суспільному, чому на той момент почав співати гімн.
Останні оперативні новини Харкова у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
"О 12 годині почалися перші влучення, але це не в мій будинок, це — в сусідні будинки. Я спав. Чув якісь вибухи, але я спав. Тоді я почув, як воно дуже близько вже прилітає. І тоді вибіг я в коридор. два "Шахеди" прилетіли в квартиру мого сусіда, у під’їзд. З того моменту ще два “Шахеди” прилетіли у квартиру мого сусіда. Завалило мене стіною. Це вже з сім’єю ми там лежали. Нас завалило повністю. А третій “Шахед” я вже побачив своїми очима, як він летів до мене вже. Залетів мені за голову. Прямо під стіну. І все: тоді подумав, що вже смерть", - каже Данило.
Після чергового удару хлопця придавило стіною, а потім на ногу впали сходи.
"Я вже попрощався з сім'єю, попрощався з дівчиною. А, коли вже прийшли рятувальники, дах почав ще сильніше горіти, коли нас діставали. Почав я гімн співати. коли вже діставали мого тата, вже його дістали, коли діставали мою маму, тоді я почав співати гімн зі страху та адреналіну. У мене були колись військові-друзі з дитинства, які боронили нашу країну. Їх зараз немає. Тоді я згадав, коли мене завалило стіною — я згадав, що хлопці перед смертю, коли йшли на війну, перед смертю співали гімн на прощання. Тоді я це згадав й почав співати", - згадує Данило.
Читайте також: У Харкові завершено пошукові роботи після обстрілу: знайдено тіла шести загиблих
У лікарні після влучання у будинок опинилася вся родина Данила: мати, батько та молодший брат Вадим. Вадим каже, лежачи під завалами, підспівуючи братові, щоб усіх підтримати.
Батько Данила та Вадима, Дмитро Кравченко розповідає, на удари дронів відреагував миттєво — сказав сім'ї ховатися та ліг на підлогу. Минулого року Дмитро демобілізувався, в армії був 11 років, служив у Донецькій області.
"Дружина з дітьми стояла біля мене. Я побачив, що тріскається стеля, я їх відштовхнув. Мене хвилею з нашої кімнати нахилило. Ногу зачепило. Потім я згадав зарубіжних медиків, коли як щось летить, то як падати, то я різко став на коліна і на лікті."
Нині родина збирає гроші на нове житло, бо втратили усі. З тимчасовим притулком допомогли друзі Данила – вони грають у футбол в одній команді. Данило каже, що мріє відновитись і знову повернутися на поле. Поки що ігрову форму носить у лікарняній палаті.