У перші дні війни медики Харківської обласної лікарні виявили підозрілих осіб та здали їх СБУ.
Про це розповів завідувач хірургічного відділення Харківської обласної клінічної лікарні Кирило Пархоменко у програмі «ПоБалакаємо».
Останні оперативні новини Харкова у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
За його словами, з 24 лютого багато медиків не залишали стін лікарні кілька місяців. Працювали під обстрілами. В перші дні відчувалась гостра нестача медикаментів та підручних засобів. І чимало харків'ян приходило допомогти співробітникам лікарні: приносили їжу, тканину для перев'язок тощо.
«Серед тих, хто приходив до нас, начебто б за допомогою, були диверсанти. Наші лікарі, хто старший, не такі уважні. А з нами залишилися працювати не лише лікарі та медперсонал, а й інтерни, студенти вишів. І ці хлопці знайшли двох тіток, дуже нав'язливих з допомогою. Вони простежили, що ті ходили лікарнею в незвичайних місцях, сходами, щось випитували, і хлопці звернули на це увагу… Може, хотіли дізнатися якусь інформацію. Тоді в нас були б великі проблеми, може, до нас прилетіло б щось», - розповів Пархоменко.
За його словами, підозрілих жінок передали відповідним службам.
Також заввідділенням розповів, як працювала лікарня у перші місяці війни.
«Навколо прилітало постійно. Пам'ятаю ранок, звичайна планерка, прилетіло до обладміністрації, у нас шибки повибивало, ми попадали на підлогу. Це було дуже страшно, коли літаки пролітали, вибухало біля нас. Попри все колектив працював. Наш операційний блок знаходився на 9 поверсі, так було збудовано ще за радянських часів. Все тремтіло, ми вибігали під час операцій у коридор хоча б на кілька хвилин, дотримуючись правила двох стін. Вибиті вікна пізніше зачинили плівкою. Не лише поранені надходили. Люди теж продовжували хворіти. Виконували роботу і лікарів, і медсестер, і санітарок. Не лише оперували, а й мили підлогу», - згадує він.
«Коли вимикали світло, це було ненадовго, але якщо операція – це катастрофа. Але у нас були акумулятори, які підтримували апарати штучної вентиляції легень, у нас були налобні ліхтарики, і як тільки вимикалося світло, ми включали аварійне. Але це все залишає рубці на серці та небезпечно для пацієнтів. Пізніше встановили генератор. І таких проблем уже не повинно бути, працюватимемо не одну годину, і навіть не одну добу, тільки якщо до нас не прилетить», - додає Пархоменко.
Найважче було організувати побут, каже лікар.
«Нема чого було їсти, пити, зв'язок не працював деякий час. Вдома у кожного - родина. Я поїхав додому, вигріб із льоху, що було й так само зробили інші. А треба було приготувати, випрати тощо. Транспорт не ходив, усюди блокпости. Ночували тут, на підлозі, витягали матраци. Вперше переночував вдома 11 травня, коли стало трохи легше», - розповів Пархоменко.
З медикаментами та обладнанням згодом допомогли волонтери, друзі та колеги з-за кордону та з інших областей. Зокрема, волонтери допомогли придбати рації, коли у лікарні не було зв'язку.
Працювати з військовими травмами навчалися у колег із військового шпиталю. Пізніше до Харкова приїхав доктор Девід Нотт – один із провідних світових експертів у галузі бойової та травматологічної хірургії. Професор Нотт працював у зонах конфлікту, включаючи Афганістан, Ірак та Сирію. Україна стала останнім місцем його місії з навчання лікарів з надання допомоги під час поранень внаслідок війни. У Харкові він дав майстер-клас для лікарів.
Французькі колеги показали фаст-протокол ультразвукової діагностики для поранених.
«Також ми накопичували свій досвід у лікуванні поранених. І зараз ми свій досвід передаємо», - каже Пархоменко.
Наразі, за його словами, лікарі потихеньку повертаються у звичайне русло – лікування цивільних хворих, насамперед, з захворюваннями органів черевної порожнини.